Національна справедливість і злочини Кравчука та компартії
Опубліковано 28 серпня 2013
Святослав Грабовський:"Це лише витяг з судового позову і він шокує.., невже ми в цій брехні живемо! Кому потрібен повний текст пишіть у коментарях вишлю"
...приховування суддями ВАСУ, фактів існування Постанови Консти-туційного суду України від 30.09.2010р., у справі № 1-45/2010 « про визнання неконституційним Закону України, «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004р. № 2222, якою на державній території України було припинено як незаконних «народних депутатів України від політичних партій» та таких же членів ЦВК та незаконним було визнано їх представництво у Верховній Раді України та у Центральній виборчій комісії.
Вищевказане Рішення Конституційного суду України від 30.09.2010р. не виконано до цього часу посадовими особами ЦВК та Президентом України, в наслідок чого їх антидержавна позиція датою 5.11.2013р. призвела до тяжких наслідків, у 194 – му виборчому окрузі, на виборах «народних депутатів України» .
Підтвердженням цього є той незаперечний факт, що на момент першої державної реєстрації ЦВК до цього часу ще не існує Указу Президента України про його створення - тим більше юридичною особою публічного права.
Те саме також відноситься до інших «державних органів» законодавчої виконавчої та судової влади «Самостійної української держави – України», з наступними назвами, - 1) Верховна Рада України; 2) Верховний суд України, 3) Конституційний суд України; 4) Генеральна прокуратура України, 5) Вища Рада юстиції; 6) Печерський р-й суд м. Києва; 7) Прокуратура Печерського р-ну м.Києва, 8) Прокуратура міста Києва; 9) Прокуратура Київської області; 10) Міністерство юстиції України; і т.д.
Для незаперечного підтвердження вищенаведеного звернемось до положень ст.52 «Фінансування і матеріально-технічне забезпечення органів прокуратури» ЗУ «Про прокуратуру», згідно яких, - « місцеві Ради, їх виконавчі органи забезпечують розташовані на їх території органи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди».
Отже законних підстав для державної реєстрації ЦВК як юридичної особи публічного права «самостійної української держави – України», ніколи не існувало в Україні датами 24.08.1991р. та 5.11.2013р., а тим більше в період з 24.08.1991р. по 1.01.2004р. та з 1.01.2004р по 5.11.2013р..
Останнє ще раз незаперечно підтверджується відсутністю у «існуючого» ЦВК договору оренди приміщень комунальної власності територіальної громади Печерського р-ну м. Києва за адресою вул. Лесі Українки,1, та письмових доказів розрахунків.
Тобто, політичні органи, самопроголошеної (- не утвореної) юридичної особи з найменуванням «Центральна виборча комісія», яка сьогодні є філіалом антидержавної організації неруських Росіян та євреїв, з назвою - «Самостійна українська держава – України», 5.11.2013р. вчинили заборонені законом дії, існування яких є підставою, для припинення ЦВК саме як антидержавної організації. Більше того є підставою для припинення також тих політичних партій, представниками яких безпосередньо та відкрито забезпечувалось у ЦВК вищевказана її антидержавна діяльність від імені їй належних незаконних політичних органів.
- Сьогодні саме така антидержавна діяльність ЦВК стала вже неперебор-ною перешкодою результатам законного волевиявлення виборців територіальної громади Придніпровського р-ну міста Черкаси та народу української нації не тільки датами 28.10.2013р. та 1.12.1991р., а і датами 24.08.1991р., 26.03.2002р., 26.03.2006р. та іншими датами.
В доказування вищенаведеного, порівняємо національний склад Верховної ради України від політичних партій станом на 10 березня 2013р. з існуючим національним складом населення України, який сьогодні має наступний вигляд:
1. Національний склад Верховної ради України
43 % народних депутатів України – євреї;
34 % народних депутатів України – «росіяни»;
22% народних депутатів України - українці;
2. А національний склад населення України
78 % - українці;
17% - «росіяни»;
5% - всі інші нації.(???)
А вищевказані результати такого порівняння вже порівняємо з поло-женнями 1) 3 речення Розділу 1 «Самовизначення української нації»; 3 речення Розділу ІІ «Народовладдя» Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.190р., яка є основою нової Конституції України та її нових законів; 2) з розділом 1 та 3 ст.37, та з розділом 2 ст. 156 Конституції України; 3) з п.1 та п. 2 Постанови Верховної Ради України «Про департизацію державних органів , установ та організацій» № 1429- ХІІ від 24 серпня 1991р., яка в силі до цього часу; та 4) з Постановою Конституційного суду України від 30.09.2010р., у справі № 1-45/2010 « про визнання неконституційним Закону України, «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004р. № 2222.
В результаті такого порівняння буде викрито, що приміщення Верховної Ради УРСР, шляхом антидержавної діяльності ЦВК, виявляється неодноразово захоплювалось, не тільки у відсутність призначення та у відсутність проведення виборів «народних депутатів України», а і у відсутність встановлення, законним шляхом, вже самих результатів їх незаконних виборів.
Прикладом цього є захоплення 450 представниками різних незаконних політичних партій приміщення Верховної Ради УРСР (України) датами 24.08.1991р., 26.03.2002р., 26.03.2006р., 18.09.2007р. та 5.11.2013р., грубим порушенням наступного законодавства , а саме:
1) 3 речення Розділу 1 «Самовизначення української нації»;
2) 3 речення Розділу ІІ «Народовладдя» Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.190р., яка є основою нової Конституції України та її нових законів;
3) розділу 1 та 3 ст.37, розділу 1 ст.71 та розділу 2 ст. 156 Конституції України;
4) п.1 та п. 2 Постанови Верховної Ради України «Про департизацію державних органів , установ та організацій» № 1429- ХІІ від 24 серпня 1991р., яка в силі до цього часу;
5) Постанови Конституційного суду України від 30.09.2010р., у справі № 1-45/2010 « про визнання неконституційним Закону України, «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004р. № 2222.
- В результаті таких захоплень у приміщенні Верховної Ради України, кожного разу, одночасно виникали 450 незаконних народних депутатів України від політичних партій, не зважаючи жоден з таких «народних депутатів» ніколи законним шляхом не висувався виборцями територіальних громад народу української нації сіл, селищ, міст у районах та районів у містах з районним поділенням національної держави – Україна та безпосередньо останніми ніколи не обирався .
- Вищевказані «народні депутати України» від політичних партій , навпаки,
незаконно призначалися «рішенням» політизованими органами само проголо-шеної незаконної ЦВК, згідно закритих списків, складених та затверджених лідерами національних меншин відомих політичних партій, які, так само як і ЦВК, жодна, ніколи законним шляхом не створювалась юридичною особою публічного права, у спосіб, встановлений положеннями розділу 3 п.2 ст.81 ЦК України.
- Жодні політичні партії, представники яких сьогодні знаходяться у Вер-ховній раді України, не мають законної державної реєстрації у Міністерстві юстиції України, з наступних підстав,
1) Жодна з цих партій не створювалась, юридичною особою публічного права, за адресою свого знаходження, у спосіб, встановлений положеннями розділу 3 п.2 ст.81 ЦК України, - розпорядчим актом відповідного органу місцевого самоврядування, наділеного правами для створення юридичних осіб публічного права ;
2) Міністерство юстиції України, з 24.08.1991р., також, до цього часу, не створювалось юридичною особою публічного права, у спосіб, встановлений положеннями розділу 3 п.2 ст.81 ЦК України, - розпорядчим актом Президента України, і таких письмових доказів, також не існує в природі. (!!!???)
Вище наведене незаперечно сьогодні підтверджується Президентським сайтом та наступним законодавством України.
Витяг № 1 з положень підпункту 3 пункту 2 статті 81 "Види юридичних осіб" ЦК України:
- Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування "
---
Витяг № 2 з положень 3-го речення Розділу 1 «Самовизначення украї-нської нації Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.1991р
- « Будь-які насильницькі дії проти національної державності
України з боку політичних партій, громадських організацій інших угрупувань чи окремих осіб переслідуються законом»
---
Витяг № 3 з положень 3-го речення Розділу ІІ «Народовладдя» Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.1991р.
- « …….. . Жодна політична партія , громадська організація , інше угрупування чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу»
---
Витяг № 4 з положень Постанови Верховної Ради України «Про департи-зацію державних органів, установ та організацій» № 1429-12 від 24.08.1991р.
- « Припинити діяльність організацій політичних партій в усіх органах
державної влади та управління. ……… Особи які не виконують цієї Постанови підлягають звільненню з зазначених органів протягом десяти днів ….»
---
Витяг № 5 з розділу 1 ст.37 Конституції України в редакції 28.06.1996р. та 2011р
- « Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій програмні цілі або дії спрямовані на …..незаконне захоплення державної влади, забороняються»
---
Витяг № 6 з розділу 3 ст.37 Конституції України в редакції 28.06.1996р. та 2011р
- « Не допускається створення та діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої влади та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування …….та в інших державних установах і організаціях»
---
Витяг № 7 з розділу 1 ст.71 Конституції України, в редакції 28.06.1996р.:
- « Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування»
---
Витяг № 8 з розділу 2 ст.78 Конституції України, в редакції 2008р.:
- « Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата , бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади»
---
Витяг № 9 з 1-го та 3-го речення ст.156 у розділі ХІІІ «Внесення змін до Конституції України» Конституції України, в редакції 28.06.1996р.:
- «Законопроект про внесення змін до розділу І «Загальні засади», розділу ІІІ «Вибори. Референдум» і розділу ХІІІ «Внесення змін до конституції України подається до Верховної ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної ради України, . . .,
Затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України»
---
Таким чином відсутність проведення за 23 роки жодного подібного Референдуму, повністю доводить закінчений злочин «народних депутатів» України від політичних партій та їх політичних вождів, а саме, - Президентів України,
встановлений ст.109 «Дії спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» та ст.111 «Державна зрада» та ст.191 -5 « Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України.
в епізодах захоплення членами політичних партій, датами 24.08.1991р., 26.03.2002р., 26.03.2006р., 18.09.2007р., 5.11.2012р. приміщення Верховної Ради УРСР, з метою розтрати та привласнення в особливо великих розмірах, державного бюджету саме національної держави –України.
Незаперечним підтвердженням вищевказаного злочину є саме порівняння по-ложень витягів № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, №7, № 8 та № 9 з положеннями деяких таємних законів України, прийнятих саме 450 – тьма «народними депутатами» від політичних партій, в період, з 26.03.2002р., по 28.10.2013р.
Витяг № 10 з положень ст.17-1 «Форми державного фінансування політичних парті» Закону України «Про політичні партії в Україні» від 27.11.2003р № 1349, затвердженого Президентом України Л. Кучмою:
- « За рахунок коштів Державного бюджету України фінансується статутна діяльність політичних партій, не пов»язана з їхньою участю у виборах до органів державної влади , органів місцевого самоврядування , а також відшкодовується витрати політичних партій , у тому числі й тих що входили до виборчих блоків політичних партій , пов»язані з фінансуванням їхньої передвиборчої агітації під час чергових та позачергових виборів народних депутатів України.
У разі поділу Державного бюджету України на загальний та спеціальний фонди , витрати , передбачені частиною першої цієї статті , провадяться із загального фонду Державного бюджету України»
---
Витяг № 11 з положень ст.17-2 «Обсяг державного фінансування статутної діяльності політичних партій в Україні» Закону України «Про політичні партії в Україні» від 27.11.2003р № 1349, затвердженого Президентом України Л. Кучмою:
- « Щорічний обсяг фінансування статутної діяльності політичних партій ( партій, що входили до виборчих блоків політичних партій ) з Державного бюджету України, становить 0.01 розміру мінімальної заробітної плати , встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів, помноженого на кількість громадян , включених до списку виборців на останніх чергових виборах народних депутатів України»
---
Витяг № 12 з положень п.20 ст.87 «Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України» Бюджетного Кодексу України, станом на 1 березня 2007р.:
- « п.20) проведення виборів та референдумів, державне фінансування політичних партій»
---
Таким чином, з урахуванням незаперечних письмових доказів, згідно яких в період 2005 - 2007 роки, мінімальна зарплата в Україні, складала біля 800 грн., та з урахуванням інформації на державному сайті ЦВК, що в Україні зареєстровано 36 млн.780 тис.179 виборців, цією заявою сьогодні доводиться,
що щорічні виплати тільки одній маленькій політичній партії, яка потрапила до Верховної Ради України, у складі любого політичного блоку, саме для здійснення її статутної діяльності, складали ( 36780179 х 800 х 0.01) = 294 млн. 241 тис. 432 грн.
А з урахуванням кількості таких політичних партій у «Верховній раді України», ( у тому числі в політичних блоках), 1) за період, - з 26.03.2002р. - по 26.03.2006р. ( 23 партії ), за період з 26.03.2006р. по 18.09.2008р. ( 10 партій ), та за період з 18.09.2008р по цей час 22.02.2012р. ( 16 партій),
та 2) самої кількості таких річних виплат, тільки за 7 років,
викриває суму збитків національному бюджету національної держави – Україна, більше ніж 30 млрд. 895 млн. 350 тис. 360 грн. ( 294 млн. 241 тис. 432 грн. х 15 партій х 7 років).
Тобто, «Верховна Рада України» з народними депутатами від політичних партій, виявляється є не служіння народу української нації, а є великий злочин, який сьогодні виключно робиться за рахунок виживання 42 мільйонів представників народу української нації.
Окремо треба відзначити, що вищезазначена сума збитків, вказана без ура-хування інших бюджетних витрат пов»язаних з самою організацією незаконної діяльності політичних партій неруських РОСІЯН та євреїв у самій Верховній раді України, датами 26.03.2002р., 26.03.2006, 18.09.2007р. та 28.10.2013р. скликання.
- До уваги не взяті збитки незаконних бюджетних витрат, на наступне :
1) на організацію та проведення датами 26.03.2002р., 26.03.2006, 18.09. 2008р. та 31.10.2010р. незаконних виборів міських депутатів від політичних партій до міських Рад у районах міст з районним поділенням «самостійної української держави – Україна»;
2) на організацію та проведення датами 26.03.2002р., 26.03.2006, 18.09. 2008р. незаконних виборів народних депутатів України від політичних партій до органів ще нествореної до цього часу з 24.08.1991р. юридичної особи публічного права з назвою - «Верховної Ради України»;
3) на організацію «роботи» незаконної та не легітимної «Верховної Ради України, 26.03.2002р., 26.03.2006, 18.09.2008р. скликання, та незаконного утримання її нелегітимних народних депутатів від політичних партій, за весь вищевказаний період з 26.03.2002р. – по 23.07.2013р.;
4) на організацію «введення» в дію на державній території національної держави Україна (УРСР) політичними органами нелегітимної Верховної Ради України, 26.03.1998р., 26.03.2002р., 26.03.2006, 18.09.2008р. скликань, всього незаконно «прийнятого» нелегітимного законодавства «самостійної української держави –України»;
5) на погашення загально державних збитків національній державі Україна завданих останній в результаті «введення» в дію на її державній території нелегітимних Указів нелегітимних Президентів України, з вождів політичних партій;
6) на погашення загально державних збитків національній державі Україна завданих останній в результаті добровільного виконання на її державній території вищевказаного нелегітимного «законодавства» антидержавної організації неруських Росіян та євреїв з назвою «самостійна українська держава – України»;
7) на погашення загально державних збитків національній державі Україна завданих останній в результаті примусового виконання на її державній території вищевказаного нелегітимного «законодавства» антидержавної організації неруських Росіян та євреїв з назвою «самостійна українська держава – України»;
8) на погашення загально державних збитків національній державі Україна завданих останній в результаті примусового виконання на її державній території, неправосудних та незаконних судових «рішень» нелегітимних судових органів само проголошених юридичних осіб з назвами місцевих, районних у містах з районним поділенням, міських судів та Верховного суду України.
- Постановлених шляхом використання нелегітимного «законодавства» антидержавної організації неруських Росіян та євреїв, з назвою, - «самостійна українська держава – України», з посиланням на «нормативні акти» політичних органів самопроголошеної юридичної особи публічного права з назвою « Верховна рада України».
- Якій, Свідоцтво «про державну реєстрацію юридичної особи», невідомого права, було незаконно видано таким же самопроголошеним незаконним «виконавчим комітетом Київської міської ради»;
Незаперечним підтвердженням цього є той незаперечний факт, що «викона-вчий комітет Київської міської ради», та сама «Київська міська Рада», ніколи не створювались у Шевченківському р-ні міста Києва з районним поділенням, у спосіб, встановлений 2-м реченням розділу 1 ст.143 Конституції України, - рішенням територіальної громади міста Києва, а навпаки виникли шляхом само проголошення, - шляхом таємного зговору окремого кола київських неруських РОСІЯН та євреїв;
Останнє сьогодні документально доводиться витягами з державного реєстру.
Більше того, у районах міст з районним поділенням райони яких були безпосередньо створені Постановами Президії Верховної ради УРСР, взагалі не створюються міські Ради та їх міські виконавчі комітети.
- Непереборною перешкодою створити в Шевченківському р-ні районі міста Києва з районним поділенням, 1) «виконавчий комітет Київської міської ради», та 2) «Київську міську Раду», сьогодні, є сама відсутність у місті Києві самої територіальної громади міста Києва.
Також непереборною перешкодою створити у районі міста Києва з районним поділенням «виконавчий комітет Київської міської ради», та саму «Київську міську Раду», є сама Конституція України та ЗУ «Про місцеве самоврядування», а саме:
1) положення розділу 4 ст.140 Конституції України;
2) положення 1-го та 2-го речення розділу 1 ст.143 Конституції України;
3) положення п.5 ст.6 ЗУ «Про місцеве самоврядування»;
4) положення п.2 ст.10 ЗУ «Про місцеве самоврядування».
- Згідно яких, «Київська міська рада», її виконавчий комітет та сама територіальна громада міста Києва, взагалі не створюються у районі міста Києва з районним поділенням, за наступних обставин, а саме :
1) у відсутність власної неподільної міської адміністративної території;
2) у відсутність власних міських виборців, з статусом міських жителів так як останні всі до одного є жителями районів міста Києва – тільки виборцями до своїх районних Рад.
3) у відсутність власних відповідних прав, встановлених розділом 4 ст.140 Конституції України, тільки обласним та районним радам, представляти у містах з районним поділенням, у тому числі і у Києві, спільні інтереси існуючих там територіальних громад районів, з правами, прирівняних до первинних суб»єктів місцевого самоврядування.
4) у відсутність самої можливості, у місті Києві з районним поділенням, створити «територіальну громаду міста Києва», за відсутність, існування неподільної на райони, самостійної міської адміністративної території;
Витяг № 13 з розділу 4 ст. 140 Конституції України:
- « Органами місцевого самоврядування, що представляють
спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст , є районні та обласні ради.».
---
5) у відсутність прав територіальних громад районів у містах з районним поділенням, встановлених положення п.5 ст.6 ЗУ «Про місцеве самоврядування»;
Витяг № 14 з положень п.5 ст. 6 «Територіальні громади» ЗУ «Про місцеве самоврядування» :
- « У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб»єкти права власності»
---
6) у відсутність заснування та створення системи органів безпосереднього управління територіальних громад районів міста Києва, передбаченої положеннями 1-го речення розділу 1 ст.143 Конституції України.
- Відсутність їх створення, взагалі не допускає заснування у місті Києві з районним поділенням місцеве самоврядування, з підстав, що згідно положень 2-го речення розділу 1 ст.143 Конституції України місцеве самоврядування є виключно наступною формою управління останніх, у містах з районним поділенням національної держави – Україна, після безпосереднього управління.
- Місцеве самоврядування за жодних обставин, не може, у місті Києві з районним поділенням, бути створеним у відсутність існування самої системи безпосереднього управління територіальних громад районів міста Києва.
Останнє сьогодні вже непотрібно доводити, як і той факт, що місто Київ є МІСТОМ з районним поділенням на 10 самостійних Районів, - з статусом самостійних адміністративних одиниць.
Таким чином, вищенаведеним доводиться, що за відсутність на державній території національної держави Україна, первинних суб»єктів місцевого самоврядування належних «самостійній українській державі - України», у жодному випадку, сьогодні не дозволяє створити у місті Києві з районним поділенням, спочатку їй належні державні органи виконавчої, су-дової та законодавчої влади, з наступними назвами, саме:
- 1) Верховна Рада України; 2) Центральна виборча комісія; 3) Генеральна прокуратура України, 4) Конституційний суд України; 4) Вища рада юстиції; 5) Вищий адміністративний суд України; 6) Верховний суд України, 7) Міністерство юстиції України, 8) Міністерство внутрішніх справ України, та 9) легітимного Президента України,
щоб в наступному, за допомогою останніх, отримати можливість створити з неруських Росіян та євреїв її власне місцеве самоврядування.
Вищенаведене, швидше, також не може відбутись, у відсутність існу-вання у місті Києві з районним поділенням, самих територіальних громад неру-ських Росіян та євреїв, належних «самостійній українській державі – України».
Автор позову:
Голова Сурай С.В.
територіальної громади
Придніпровського р-ну
м.Черкаси
взято з http://pravoprostir.com/i-dopoki-xocha-bi-odna-norma-zakona-porushena-porusheno-ves-zakon