ПАРЛАМЕНТ
Парламенти становлять основу існуючої традиційної сучасної демократії, але представництво народу в парламентах є обманом, а парламентаризм - це хибне вирішення проблеми демократії.
Основне призначення парламенту - виступати від імені народу, що саме по собі недемократично, оскільки демократія означає владу самого народу, а не владу тих, хто виступає від його імені. Сам факт існування парламенту означає владу без народу. Справжня демократія можлива лише за участі самого народу, а не його представників.
Парламенти стали узаконеним бар'єром, що заважає народу здійснювати свою владу, відсторонили маси від участі в політиці і монополізували їхню владу. Народу залишено чисто зовнішній, фальсифікований, прояв демократії - право на стояння в довгих чергах до урн на виборчих дільницях.
Щоб виявити справжню сутність парламенту, необхідно звернутися до його витоків. Парламент обирається або всім населенням у виборчих округах, або партією чи коаліцією партій, або призначається. Всі ці методи не можуть вважатися демократичними, бо розподіл населення по виборчих округах означає, що один депутат представляє тисячі, сотні тисяч і навіть мільйони людей, в залежності від кількості виборців. Це означає, що депутат абсолютно не пов'язаний з виборцями ніякими тісними організаційними зв'язками, оскільки він, як і всі інші депутати, вважається представником усього народу. Така вимога панівної традиційної демократії. У силу цього, маси повністю відірвані від депутата, а депутат, ледве отримавши голоси виборців, остаточно відривається від мас. Він монополізує владу мас і право вирішувати за них їхні справи.
Таким чином, ми бачимо, що традиційна демократія, панівна в сучасному світі, забезпечує члену парламенту недоторканість і оточує його ореолом святості, відмовляючи в тому ж самому простим людям. Це означає, що парламенти стали засобом узурпації і присвоєння влади народу і, отже, народи мають право шляхом народної революції боротися в ім'я того, щоб зруйнувати іменовані парламентами знаряддя монополізації демократії та нехтування суверенною волі мас, і проголосити на весь голос новий принцип - НІЯКОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА ВІД ІМЕНІ НАРОДУ!
Якщо парламент сформований партією, яка перемогла на виборах, то він є не народним парламентом, а парламентом партійним і представляє цю партію, а не народ. Виконавчі органи влади, призначені таким парламентом, представляють владу партії, що перемогла, а не владу народу.
Те ж саме відноситься і до парламенту, в якому кожна партія отримує певну кількість місць. Зайняли ці місця депутати які є представниками своїх партій, а не представниками народу. Органи влади, утворені коаліцією партій, представляють владу коаліційних партій, а не владу народу.
Народ в умовах таких режимів стає жертвою міжусобної боротьби. Використовуючи народ у боротьбі за владу конкуруючі політичні сили обманюють і експлуатують його, щоб дістати його голос. Тим часом люди, подібно вервиці, покірливо пересуваються в довгих чергах, щоб кинути у виборчі урни свої бюлетені, - точно так, як вони кидають клапті паперу в урни для сміття. Така є традиційна демократія, панівна в нинішньому світі, будь то однопартійні, двопартійні або багатопартійні системи, або системи, які взагалі не мають партій. Звідси ясно, що парламентське представництво - ОБМАН. Що ж стосується парламентів, які формуються шляхом призначення депутатів або за правом спадкування депутатських місць, то вони взагалі не підпадають ні під одну з форм демократії. Далі, оскільки система виборних парламентів базується на агітації заради отримання голосів, вона є Демагогічною системою в повному сенсі цього слова, бо голоси можна купувати і підтасовувати. Адже бідні не можуть скласти конкуренції в передвиборних кампаніях, тому багаті, тільки багаті, беруть гору.
Теорія представницького правління була висунута філософами, мислителями і літераторами в ту пору, коли королі, султани й завойовники керували народами, як безсловесною худобою. Межею бажань народів у ті часи було мати своїх представників, які говорили б від їх імені з такого роду правителями. Але навіть у цьому бажанні їм відмовляли, і народи пройшли довгий і болісний шлях боротьби, перш ніж здійснити свою мету.
Але сьогодні, у вік республік, коли настає епоха мас, демократія, представлена жменькою депутатів, які виступають від імені широких мас, стала абсурдом. Це - застаріла теорія і відживша себе практика. Влада повинна повністю належати народу.
Найжорстокіші диктатури, які будь-коли знав світ, існували за умов парламентських режимів.
(далі буде...)